Юридична освіта здорової людини

Більше 100 000 студентів прямо зараз отримують юридичну освіту в Україні (звіт МЮУ «Стан юридичної освіти» 18.03.2019). 20 років тому, коли я обирав професію, на юридичний факультет був чималенький конкурс. У чому секрет популярності?

Невже образ успішного адвоката, створений американськими фільмами і серіалами, відповідальний за черги абітурієнтів?

Кожен п’ятий юрист в США зловживає алкоголем. Зростає кількість юристів, залежних від медичних препаратів (як дозволених, так і заборонених). Ці проблеми починаються в law school (називатиму так американський юрфак, щоб відрізнити від нашого юрфаку) – 50% студентів закінчують перший курс з депресією. При цьому юридична освіта залишається в США бажаною стежкою до високооплачуваної роботи.

Навчання в law school одразу демонструє студенту яка робота його чекає. Це багато стресу, викликаного відповідальною роботою, за яку добре платять. Втім, це пост не про щастя, а про освіту.

Аби отримати диплом, пересічний студент українського юрфаку перші три роки має відтворювати на семінарі лекцію або підручник, копіювати наукові статті в реферат, переносити фрагменти монографій в дипломну, а тоді заліковка працюватиме на її власника. Добре, якщо за 5 років навчання трапиться пару викладачів, після яких студент відчує власний прогрес.

Виконати цю комбінацію не важко, але талановиті студенти або демотивуються таким «навчанням», або звикають. Юрфак не готує до професії, тому випускника чекає низька зарплата і висока завантаженість завданнями, які він ніколи не робив. Звісно є light version: приносити каву і копіювати документи, але це за межами професії.

Чому випускник отримує низьку зарплату на старті роботи юристом? Бо власник диплому не працює, а вчиться працювати юристом. Випускник law school, який склав іспит на допуск в професію, знає і вміє те, що пересічний випускник нашого юрфаку знатиме і вмітиме через 2-3 роки роботи. На противагу йому випускник law school готовий працювати, тому одержує гідну зарплату.

Навіщо платити гроші ВНЗ та/або витрачати 5 років життя?

Когось влаштує відповідь: одержавши диплом нашого юрфаку, тебе одразу ж візьмуть на роботу в топову юрфірму чи міжнародну корпорацію.

Міф про диплом, який відкриє двері найкращих роботодавці досі жевріє. 20 років тому, коли я вступав, в описі вакансій юриста вказували, що випускники декількох ВНЗ мають перевагу. Ця віра в силу диплому досі продовжує «продавати» його серед абітурієнтів.

Наприклад, мене не цікавить, який обсяг тексту може завчити студент. Мене цікавить, як він мислить, коли вирішує юридичну задачу (нехай користується всіма джерелами). Як швидко знаходить і аналізує інформацію в новій галузі. Чи вміє пояснити свою думку; переконати іншого юриста/неюриста або домовитись. Чи навчився планувати час і пріоритети, визнавати помилки і робити висновки.

Кого навчати?

На моє переконання, юридична професія – не для кожного. Нам треба значно менше юристів, ніж дипломів, які друкують юрфаки.

Давайте відверто: частина студентів опиняються там через батьків, які вважають, що юрфак престижного ВНЗ – це їх статус, а дитина отримає коло знайомств. Ще частина вступає на юрфак, бо там неважко вчитись.

Вступити на юрфак має бути легко, а вчитися – складно. Складно настільки, щоб на першому курсі випадкові особи самоусунулись. Складно настільки, щоб на першій роботі переконатись, що твої навики і знання потрібні. Це збереже мотивацію незалежно від того, хто є клієнтом: пенсіонери чи корпорації.

Складно вчитись – це не лише про теорію права (хоча її теж можна викладати яскраво). Це про розвиток соціальних soft skills: виступи перед аудиторією; нетворкінг; робота в команді; ведення переговорів. Це навик роботи з даними, пошук інформації та її аналіз.

І ще одна річ – мотивація. У 18-річної особи є бажання допомагати людям, захищати порушені права, але пізніше акцент зміщується на побудову кар’єри і фінансову успішність. Треба підготувати людину до цього, або на етапі співбесіди показати як це вплине.

Студент юрфаку має бути вимогливим до своїх викладачів, не боятись спитати – чому я можу навчитись у вас? Це ж питання (поряд з іншими) він буде задавати компаніям, які пропонуватимуть йому роботу.

Тоді і викладачу не соромно за тих, кого допустив в професію, і студент знає, за що заплатив гроші і витратив частину життя.

Як навчати?

Скільки випускників юрфаку вміють писати позов так, щоб юрист із 3-х річним досвідом схвалив його з мінімальними правками? Скільки вміють писати договори так, щоб звідти не стирчали вуха шаблону з першої сторінки пошукового запиту?

Основний метод навчання юриста в Україні – відтворення джерел.

Юридична практика вимагає передбачати розвиток подій (ти судовий юрист або оцінюєш ризики при M&A), прогнозувати найгірші сценарії (як вчинить опонент). Неможливо навчити цьому шляхом читання підручника, закону чи судової практики.

Лекція, як жанр викладання, втратила актуальність, бо її учасники нагадують роботу копіювального пристрою. По-перше, студент має підготуватись: прочитати рекомендовані джерела, написати питання. По-друге, викладач має задавати питання, аби в діалозі розібрати тему і показати конфлікт, способи вирішення і ціну, яку платять сторони.

В центрі теми – конфлікт: наприклад, кожна сторона договору оренди хоче найкращі умови для себе і найжорсткіші – для контрагента. Юрист має знати аргументи на користь умов свого клієнта, знати сценарії розвитку подій, якщо контрагент порушить умову, знати ціну захисту.

Замість того, аби читати коментар до ЦКУ про купівлю продаж – розібрати типові помилки на прикладі конкретного договору. Нехай студенти складуть проект нетипової умови договору, а в аудиторії влаштувати їх crash-test. Нехай аргументують посиланням на практику ВС чи міжнародних арбітражів.

Критичне мислення має прийти на зміну відтворенню.

Критичне мислення – це не лише навик, це метод навчання. Класичний для law school метод навчання case study є основою для критичного мислення юриста.

Якщо викладач знає англійську і користується інтернетом – він знайде приклади для case study. Викладач має розбирати найактуальніші спори, які суди вирішують прямо зараз, а не задачі з методички двадцятирічної давнини.

Зворотний зв’язок – невід’ємний елемент навчання. В рамках юрфаку він виглядає так: оцінка на семінарі; можливо, короткий коментар викладача; оцінка за реферат (який, можливо, ніхто не читав); залік / оцінка на іспиті.

В роботі юриста зворотний зв’язок виглядає інакше: програв позов через те, що забув подати доказ – клієнт звільнив тебе; провалив перемовини, бо не вмієш справлятись зі стресом і переконувати опонента – клієнт звільнив тебе; проти керівника відкрито кримінальне провадження, бо інхаус узгодив документи з істотними помилками …

Я дещо перебільшив, але тільки тому, що юрфак не вчить студентів приймати відповідальність за роботу, яка їх чекає після отримання диплому. Мені про це розповідала мама, яка довго працювала юристом, а згодом керівником юрдепартаменту міністерства. Розповідала на прикладах: які помилки робила, чому навчилась, які поради отримала від старших колег. Деякі з них досі стають мені в нагоді.

Хто навчатиме?

Диплом – це наслідок зусиль обох сторін: коли викладачі поділились актуальними знаннями і проконтролювали засвоєння навиків, а студент здобув їх, бо старався взяти найкраще у викладачів.

Той, хто не супроводжував жоден M&A; той, хто не захищав клієнта на допиті чи під час обшуку; той, хто не виграв чи програв декілька десятків справ в суді – вони викладають на юридичних факультетах.

Звісно, дехто поєднує викладання і юридичну практику. Однак тих, хто може поділитись зі студентами корисними знаннями і навиками – абсолютна меншість. Я свідомий того, що не кожний успішний юрист може бути гарним викладачем. Це треба любити і постійно шукати нові формати залучення професіоналів до навчального процесу.

Юрфак зміниться тоді, коли провідні роботодавці на ринку юридичних послуг або самі будуть викладати, або будуть вимагати від викладачів якісної освіти (наприклад, рейтингуючи ВНЗ).

Наприклад, law school проходить акредитацію в American Bar Association (установа, яка допускає юристів в професію, оцінює якість навчання). Мова не про рейтинг law school, а саме про акредитацію.

Якщо ВНЗ сам себе оцінює, він не зацікавлений критично до себе відноситись.

Останні місяці в пабліку обговорюють тему реформування юридичної освіти. На моє переконання, керівники закладу освіти не можуть змінити систему. Я вірю в окремого викладача, якому не байдуже, який готовий експериментувати. Якщо він практикує, то здатен навчити студентів юридичній професії навіть в рамках семінарського заняття.

Те, що не дає юрфак, українські студенти надолужують різними способами.

Чи не найкраще місце, щоб здобувати навики – мут корти (або їх олдскульна назва – судові дебати). Командна робота і спілкування з тренером, пошук інформації та написання меморандумів, а в кінці – виступи, питання опонентам, критика від суддів.

Щороку декілька юрфірм України проводять літнє стажування. Деякі юрфірми стажують студентів протягом всього року. Юрфірми зацікавлені у молодих юристах, а студенти – в отриманні роботи. Стажування – це поради старшого юриста, спілкування з кількома практиками, аби зрозуміти, що подобається (антимонопольне чи сімейне, кримінальне чи корпоративне). Тішить, що до стажування залучаються юридичні департаменти великих компаній.

Ліга студентів АПУ щороку проводить десятки шкіл, присвячених галузям права і розвитку soft skills. Ось календар заходів. А знаєте чисельність учасників Ліги? Трохи більше 2600 осіб.

Невже лише 2,6% всіх, хто зараз вчиться на юрфаках України планують працювати юристами?

Чому я не згадав про онлайн-освіту? Я вірю, що зворотний зв’язок на повну працює при особистому спілкуванні, а критичне мислення найкраще прокачати в аудиторії. Онлайн може доповнити навчальний процес, але не замінить його.

Сподіваюсь, що попит на якісну юридичну освіту в країні, де 193 ВНЗ видають диплом юриста (для порівняння: 203 law school, сертифіковані в США на 327 млн населення), свідчить що змін не уникнути. Кожен з нас (зокрема, практикуючих юристів) може долучитись до цих змін, аби виростити покоління юристів і, можливо, створити взірець юридичної освіти.

Процитую Олександра Трегуба: «Нові рок-зірки – це викладачі. Адже саме вони створюють освіту».

Хто в чергу стати новою рок-зіркою юридичної освіти? Будете за мною!

Навігація

Оформити підписку
Введіть адресу вашої електронної пошти та дізнавайтеся про нові публікації першими.
E-mail*
Нові коментарі
    Цей блог веде Іларіон Томаров with the little help from my friends, статті яких також публікуються тут. Кожен, хто публікує контент в нашому блозі є фахівцем в певній галузі чи питанні, тому ми не переказуємо законодавство чи студентські підручники, а намагаємось максимально конкретно і практично висвітлити проблему.

    Наша мета - поділитись корисними порадами і досвідом переважно в сфері цивільного права, та інших галузей, закликати до обговорення цікавих вам теми, ділитись своїм досвідом і надихнути на створення статей, які ви захочете опублікувати на legalshift.com.ua
    Наш контент - для кожного, хто шукає відповіді на юридичні питання в інтернеті, але не знає чи можна довіряти безкоштовним порадам в мережі.

    Особливість юридичних порад в тому, що через зміни в законодавстві вони можуть втратити актуальність в будь-який момент, а також в тому, що кожна ситуація і кожний клієнт по своєму унікальні і потребують індивідуального підходу.

    Саме тому ми можемо гарантувати, що на момент публікації її зміст є актуальним, і застерігаємо, що при прийнятті важливих рішень слід звернутись безпосередньо до юриста-фахівця в певній галузі - ви ж не будете приймати рішення про медичне втручання спираючись на публікації на форумах?

    Авторські права на оригінальний контент (тексти і зображення) належать їх авторам і розміщені з люб'язного дозволу авторів.
    Запрошуємо ділитись контентом з блогу дотримуючись цих вимог: зазначати ім'я автора, назву нашого сайту і не вносити зміни в оригінальний текст.
    © 2019 LegalShift  Войти