Оригінальність слова «Капітошка» як преюдиція

Відсутність зображення твору в судових рішеннях є перешкодою для застосування преюдиції щодо оригінальності малюнків. Назви творів і персонажів позбавлені цього недоліку, адже суд вказує слова в рішенні.

Чи слід в кожній справі з’ясовувати факт оригінальності твору, якщо він раніше був встановлений щодо однієї із сторін спору (застосовувати преюдицію) і як бути, якщо існує протилежна преюдиція?

На декілька хвилин читання ототожнимо оригінальність із творчістю і погодимось, що «Наявність ознаки творчості набуває значення конститутивного юридичного факту, яким зумовлюється охороноздатність та правообєктність твору. Тож, для віднесення того чи іншого твору до обєктів авторського права, необхідно встановити у творі наявність ознак творчості» (цитата із рішення ГСмК від 11.07.2011 р. у справі № 54/48).

Нагадаю, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПКУ).

Історія почалась в магазині відповідача, де продавались сосиски, на упаковці яких виявлено назву літературного твору «КАПІТОШКА». Хитрість в тому, що суб’єкт авторських прав (автор) і ФОП (позивач) уклали договір відступлення права вимоги, за яким цедент відступає цесіонарію право вимоги на стягнення грошової компенсації за порушення авторського права на твір.

На підставі цього договору ФОП подав позов до магазину (ТОВ) та виробника сосисок. Суди нижчих інстанцій відмовили в задоволенні позову, а ВГСУ в Постанові від 19 серпня 2014 р. у справі № 918/5/14 залишив їх в силі. Згідно з реєстром Постанову ВГСУ не оскаржували у Верховному суді України.

ВГСУ звернув увагу, що позивачем не доведено, що назва твору «КАПІТОШКА» є результатом творчої діяльності автора (є оригінальною) і може використовуватись самостійно. Ми ще повернемось до цього формулювання.

Автор не здався без бою і сам подав позов до ТОВ, але Печерський районний суд м. Києва рішенням від 27 жовтня 2016 р. у справі №757/32016/15 відмовив йому.

Позивач вказував, що питання оригінальності досліджувалось різними судовими експертами: (1) висновок експерта № 934 у справі № 569/23223/13; (2) висновок експерта № 24/14 у справі № 918/2018/13; (3) висновок експерта № 69/14 у справі № 569/3649/14; (4) висновки експертів № 044/15, № 985 за результатами комісійної судової експертизи у справі № 2/331/1994/14.

Cуд зазначив, що позивачем не доведено, що назва твору «КАПІТОШКА» є результатом творчої діяльності автора (є оригінальною) і може використовуватися самостійно, отже не підлягає охороні як об’єкт авторського права.

Позивач оскаржив відмову і Апеляційний суд м. Києва у рішенні від 01 березня 2017 р. стягнув мінімальну компенсацію за порушення авторського права на твір. ВССУ нещодавно відкрив касаційне провадження, тож чекаємо результат розгляду і оновимо пост.

Особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями (п. 7 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» від 8.12.2009 р. № 14).

Апеляційний суд пояснив, чому він обрав одну преюдицію і відмовився застосувати іншу:

(1) рішення у господарській справі № 918/5/14 «не можуть мати преюдиціального значення при вирішенні даного спору, оскільки вони стосуються автора спірного твору, котра не приймала участь у розгляді господарської справи»;

(2) ухвалою ВССУ від 24 червня 2015 р. у справі № 569/3649/14 про стягнення автором компенсації за незаконне використання назви твору встановлено, що слово «КАПІТОШКА» є оригінальною назвою.

Чекайте, в господарській справі був інший позивач, але ж підстава, предмет позову і відповідачі ідентичні? Всі три інстанції відмовили, встановивши, що обставина у вигляді охороноздатності слова «КАПІТОШКА» не підтверджена доказами. Згоден – це формулювання можна тлумачити і як фактичну обставину, і як правову оцінку обставини (яка не є преюдицією).

Якщо це обставина, тоді одночасно існує постанова ВГСУ, де сказано, що слово не охороняється авторським правом і ухвала ВССУ – це саме слово охороняється як окремий твір. На рівні касаційних інстанцій є дві протилежні преюдиції, одна на користь позивача у справі № 757/32016/15, а друга – відповідача.

Зверніть увагу на позицію ВССУ в Ухвалі від 22 лютого 2017 р. у справі № 755/12165/15.

Позивач, доводячи, що назва твору є оригінальною, знову посилався на ті самі висновки різних судових експертиз, виконані протягом 2014 – 2015 років.

На думку ВССУ, закон зобов’язує суд з’ясувати оригінальність назви у кожному окремому випадку, оскільки оцінка оригінальності є різною по відношенню до творів літератури, художнього мистецтва тощо, тоді як висновки експертиз у інших справах мають статус письмових доказів.

Суд має вирішити питання про оригінальність назви «КАПІТОШКА» у конкретному випадку використання назви в описі коду товару та нанесення назви на фіскальний чек, тобто з’ясувати, чи створює у споживача вказане маркування товару асоціативне уявлення саме з літературним твором.

Здається наче це нівелює преюдицію, як інструмент процесуальної економії, а насправді гарантує відповідачу право оспорити  факт оригінальності.

Суб’єкт авторського права і так звільнений від доведення оригінальності твору через презумпцію оригінальності (п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 04.06.2010 р.), тому відповідач, як ocoба, що нe мaлa мoжливocті спростовувати обставину (бо не брала участі у справі), може захиститись від недобросовісного використання преюдиційних обставин.

Ще одне: факт охорони твору авторським правом – це обставина, яка встановлюється лише щодо особи, яка вимагає захисту авторського права, чи може бути обставиною по відношенню до відповідача?

Якщо огляд сподобався – поділіться ним і підписуйтесь на блог.