Назва відомого в Україні твору як торговельна марка: на межі майнових і немайнових прав

Надихнуло мене на цю публікацію рішення Апеляційної палати ДСІВ від 13.02.2015 р., яка зовсім нещодавно почала нарешті оприлюднювати свою раніше таємну практику (http://sips.gov.ua/i_upload/file/13022015-decision-tm-taras-bulba.pdf).

Рішення стосувалось заявки на знак «Тарас Бульба» для товарів 33 класу – алкогольні напої. Експерт Укрпатенту відмовив в реєстрації посилаючись на більш ранні позначення, схожі з заявленим та однорідними товарами. Експерт не вказував на те, що позначення складається із назви відомого в Україна твору, адже знаки з цією назвою Укрпатент успішно реєстрував з 1994 року.

Як сказав би гетьман Очевидько, позначення «Тарас Бульба» є назвою відомого в Україні літературного твору М.В. Гоголя (1809 — 1852), а також іменем одного з персонажів цього твору.

Оскільки передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права» строк дії виключних майнових авторських прав, який триває все життя автора та 70 років після його смерті, закінчився, отже назва твору «Тарас Бульба» і сам твір перейшли в суспільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора (ч. 2 ст. 30 згаданого вище Закону).

Отже, позначення «Тарас Бульба», як таке, що стало суспільним надбанням, може використовувати будь-яка особа, і перешкода у вигляді ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», яка вказує на необхідність одержання згоди власників авторського права на такий твір або їх правонаступників для реєстрації в якості торговельної марки, зникає.

Ледве я встиг написати ці рядки, з’явилось ще одне рішення Апеляційної палати ДСІВ, в якому основне заперечення полягало у відтворенні назви персонажа з відомого в Україні твору без згоди власника авторського права (http://sips.gov.ua/i_upload/file/03032015-decision-tm-mogli.pdf).

Мова йде про знак «Mogli» за міжнародною реєстрацією № 1140073 проти реєстрації якого заперечувала компанія Disney, вказуючи, що воно схоже настільки, що його можна сплутати з позначенням «Mowgli» і відтворює назву персонажа з відомого в Україні твору без згоди власника авторського права («Mowgli» з мультиплікаційного фільму «Книга джунглів», права на який належать компанії Disney).

Апеляційна палата встановила, що «Мауглі» (англ. Mowgli) — це казковий персонаж літературного твору «Книга джунглів», автором якої є Редьярд Кіплінг. Саме він є автором персонажу «Мауглі» разом з іншими всесвітньовідомими персонажами твору «Книга джунглів».

Компанії Disney належать лише авторські права на екранізацію твору Редьярда Кіплінга, тобто на мультиплікаційний фільм «Книга джунглів».

«Оскільки Редьярд Кіплінг помер 18.01.1936 р., дія майнових авторських прав для його правонаступників припинилась 18.01.2006 р.» — уважні читачі мають спитати – чому Апеляційна палата не вказала, що строк дії авторського права після смерті автора відліковується з 1 січня року, наступного за роком смерті?

Висновок Апеляційної палати: право на добросовісне використання літературного твору Редьярда Кіплінга «Книга джунглів», зокрема казкового персонажу «Мауглі» (англ. Mowgli), в тому числі й у якості знака для товарів і послуг, має будь-яка особа незалежно від того, зареєстровано такий знак в установленому порядку чи ні.

Як сказав би Майкл Щур, «але є одне але» — п. 4) ч. 1 ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права», який вказує на існування особистого немайнового авторського права протидіяти будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Відомо, що після смерті автора його особисті немайнові права охороняються безстроково і здійснюють їх, як правило, його спадкоємці.

Варто відволіктись на хвильку від України і звернути увагу, що судова практика ЄС та США визнає право знаменитостей на захист свого зображення від використання, яке створює недостовірні чи такі, що посягають на їх репутацію асоціації (наприклад, що певна знаменитість нібито схвалює татуювання чи паління). Це право полягає у позові про відшкодування шкоди, яка завдана поширення зображення особи, що викликає у суспільстві хибне враження про знаменитість.

Легко уявити, що автор відомого твору за життя своїми висловлюваннями і вчинками здобув певну репутацію в суспільстві, більш того, його твори та їх відомі персонажі, також могли здобути певної репутації. Оскільки твори, які стали суспільним надбанням, можуть використовуватися будь-якою особою за умови дотримання особистих немайнових прав автора, таке обмеження може стати перешкодою у реєстрації назви твору в якості певної торговельної марки.

Наприклад, якщо автор за життя мав репутацію людини, яка засуджує паління, то реєстрація назв його творів в якості торговельних марок для сигарет явно суперечить його образу і дає підстави для використання права на протидію такому посяганню на твір, яке шкодить честі та репутації автора.

Інший приклад – якщо відомий твір призначений винятково для дітей і він є дуже популярним серед них, то спроба реєстрації назви твору для алкогольних напоїв, на мою думку, може бути підставою для відмови з посиланням не лише на шкоду честі та репутації автора, але і суперечність публічному порядку, принципам гуманності і моралі. Якщо діти побачать на полицях магазина алкогольний напій з відомою назвою дитячого твору, то можуть подумати, що цей продукт для дітей і проситимуть батьків придбати його.

Загалом ефективна охорона особистих немайнових прав авторів, твори яких перейшли в суспільне надбання в Україні відсутня перш за все тому, що немає органу виконавчої влади, який би був уповноважений захищати честь та репутації авторів, які померли. На мій погляд, таким органом могла б стати Державна служба інтелектуальної власності на державному рівні та управління охорони культурної спадщини на місцевому рівні адміністрацій населених пунктів.

Якщо вам сподобалась стаття — поділіться нею в соц.мережах та підпишіться, щоб першими отримувати нові публікації корисного юридичного контенту.