Фотобанки (стоки) проти українських судів

Вирішили придбати у фотобанку зображення: для сайту, друкованої реклами чи білбордів? Рішення правильне, якщо альтернатива – просто завантажити знайдені в мережі зображення без жодного натяку на дотримання авторських прав. Та чи надійно ви захищені від претензій автора фото, який, вважаючи вас порушником, пред’явить вимогу стягнути компенсацію від 13780 грн за кожну фотографію?

Ось 14 «листопадових тезисів» про визнання судами ліцензійних договорів, укладених на сайті фотобанку (стаття не стосується жодного конкретного фотобанку, але оперує їх збірним образом):

1. Що таке фотобанк з т.з. цивільного права? Це веб-сайт, який містить публічну оферту і запрошує будь-якого користувача придбати дозвіл на використання обраних зображень, які знаходяться в каталозі фотобанку. Веб-сайт пропонує оплатити придбані фото і погодитись з умовами їх використання.

2. Ви заповнили форми, надали необхідні дані, обрали фото та оплатили їх. Головне – ви погодились з умовами ліцензії, адже фотобанк не змінює їх під кожного користувача.

Фотобанк переконливо обіцяє не полишати вас у біді, гарантуючи, що отримав всі авторські права і відшкодує вам всі збитки (але дрібним шрифтом обмежив максимальний розмір виплати) у майже неймовірному випадку позову щодо захисту авторських прав.

3. Веб-сайт не є суб’єктом правовідносин, натомість в Умовах ліцензії має бути зазначена назва і адреса юридичної особи, з якою укладено договір. Здебільшого це нерезидент України, що свідчить про наявність іноземного елементу у правовідносинах.

Якщо уважно почитати ліцензію, знайдеться умова щодо вибору права країни, яке слід застосувати до правовідносин. Наприклад: «Юридическая сила, толкование и правоприменение настоящих Условий предоставления услуг, все вопросы, вытекающие или связанные с настоящими Условиями предоставления услуг или с их подписанием, выполнением или нарушением, а также все связанные с этим вопросы регулируются внутренними законами штата Нью-Йорк (безотносительно к выбору доктрины права)».

4. Отже ви нібито уклали договір з іноземною юридичною особою та врегулювали його правом штату Нью-Йорк (США). Залишається дізнатись, в суді якої країни ви та фотобанк вирішуватимете спори. Найвірогідніше, що «Все судебные процессы и разбирательства касательно действительности, толкования и правоприменения настоящих Условий предоставления услуг, а также их подписания, выполнения или нарушения, все вытекающие или связанные с этим вопросы должны решаться исключительно в судах штата Нью-Йорк, в округе Нью-Йорк или в судах США для Южного округа штата Нью-Йорк».

5. В очікуванні, що право штату Нью-Йорк бездоганно захистить ваші інтереси, можна було б поставити крапку в нашому питанні.

Однак автор зображень, придбаних у фотобанку, подасть позов саме в Україні – цього вимагає ст. 37 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі – Закон про МПП) і галузеві конвенції. Отже вам слід обґрунтувати правомірність використання придбаних у фотобанку зображень перед суворим обличчям української Феміди.

6. Найважливіший етап – довести суду, що укладена з фотобанком ліцензія є чинним договором про надання невиключної ліцензії, тому суд має врахувати його як основний доказ правомірності використання фото позивача. Не слід розраховувати, що фотобанк з’явиться в судові засідання в Україні, або надішле правову позицію – він добросовісно вважає, що згідно з правом штату Нью-Йорк жодних сумнівів правочин (купівля ліцензії на сайті) не викликає.

Договір, який ви уклали з фотобанком, має наступні, важливі для українського суду, риси:

а) відсутня традиційна письмова форма і підписи сторін;

б) ліцензіар є нерезидентом України;

в) перелік об’єктів авторського права, на які ви отримали ліцензію, важко ідентифікувати, адже фотобанк використовує набір символів в якості назви фотофайлу, який завантажує з сайту користувач, а суд шукатиме зображення.

7. Звідси питання – що надати суду в якості доказів укладеного договору? Роздруківку веб-сторінки сайту фотобанку з умовами ліцензії? Роздруківку електронного листування з фотобанком? Докази оплати за придбані фото за допомогою системи електронних платежів?

Насправді це одне із найслабших місць у вашій правовій позиції, адже (як показує судова практика) шанси, що суд беззаперечно сприйме всі вищеперераховані докази менші, ніж 50%.

8. Закон про МПП в ст. 36 встановив – «До правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону». В ч. 1 ст. 32 Закону вказано, що «Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом». Отже, український суд має з радістю застосувати добре відоме йому законодавство про авторське право штату Нью-Йорк.

Впевнений, що наш суд в більшості випадків з радістю застосує … право України.

Саме цього ви маєте боятись, адже наслідки наступні: недотримання письмової форми означає нікчемність ліцензійного договору (абзац другий ч. 2 ст. 1107 Цивільного кодексу України), а значить – незаконне використання чужих фото і стягнення з вас компенсації.

9. Чи оцінить суд роздруківку веб-сайту і електронного листування в якості належних і допустимих доказів укладення ліцензійного правочину? Відповідь непередбачувана. Раніше ми проаналізували тенденції судової практики в аспекті допустимості в якості доказів електронного листування для укладення правочинів.

10. Не здавайтесь без бою – переконуйте суд, що чч. 2 та 3 ст. 32 Закону про МПП до змісту правочину радять застосовувати право, яке має найбільш тісний зв’язок із правочином. Правочин більш тісно пов’язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Хоча ви з фотобанком дійшли згоди щодо вибору права штату Нью-Йорк, але якщо український суд вам не повірив, спробуйте вказати на п. 20 ч. 1 ст. 44 Закону про МПП, де сказано, що до договору застосовується право відповідно до чч. 2 і 3 ст. 32 Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є ліцензіар – за ліцензійним договором.

11. Ліцензіар (фотобанк) вказав, що є резидентом США, значить застосуванню знову таки підлягає право США. Втім, якщо український суд, як він інколи висловлюється, «критично оцінив» ваші докази у вигляді роздруківки з веб-сайту, ви знову опинились в скрутному становищі під назвою «право України».

У суддів напоготові є суперечливе роз’яснення десятого абзацу п. 46 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» — «Роздруківки інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі».

Не варто опускати руки – восьмий абзац п. 46 зазначеної Постанови Пленуму ВГСУ вказує, що «Веб-сторінки … є електронними документами. Відтак … суд з урахуванням конкретних обставин справи не позбавлений права провести огляд та дослідження цих доказів в місці їх знаходження з фіксацією відповідних процесуальних дій у протоколі».

Якщо на момент засідання сайт містить необхідні веб-сторінки – приносите в суд планшет або ноутбук, під’єднаний до Інтернету, і разом з суддею досліджуєте зміст веб-сторінок.

12. Право України невблаганно вимагає обов’язкової письмової форми ліцензійного договору. Залишається вхопитись за останню соломинку – ч. 1 ст. 31 Закону про МПП, яка дарує надію, адже «форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, — права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію…».

Сторони ліцензійного правочину знаходяться в різних державах (ви – в Україні, фотобанк – в США). Пропозицію придбати ліцензію зробив фотобанк (розмістивши на сайті умови оферти), а місце «проживання» фотобанку – певний штат США, значить форма правочину має відповідати вимогам права цього штату США.

Зверніть увагу суду на п. 30.3. вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 р. № 12 – там міститься заклик враховувати, що у визначенні форми правочину про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, який вчиняється у правовідносинах з іноземним елементом, застосовуються вимоги ч. 1 і ч. 3 ст. 31 Закону про МПП.

13. Отже без визнання укладеним і чинним договору з фотобанком, ви здійснили використання фото без згоди правоволодільця, що є підставою для цивільної відповідальності – як мінімум, стягнення компенсації в розмірі 10 мінімальних зарплат за кожен факт порушення. Наприклад, якщо використали 10 чужих фото і отримали позов – готуйтесь сплатити мінімум сто тридцять тисяч гривень.

14. Тим, хто дочитав до 14 пункту наведу два судових рішення (на жаль, лише перших інстанцій), які дарують надію на те, що суди можуть визнати ліцензії, придбані через веб-сайт фотобанку:

(1) «суд відхиляє доводи представника Відповідача про неналежність вказаних доказів, оскільки сам факт розміщення на сайті акаунту Позивача вказує на наявність договірних відносин між ним та веб-сайтом www.ФОТОБАНК.com (рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2015 р. у справі № 759/20566/14-ц);

(2) в якості доказів ідентифікації фотографій суд прийняв посилання на розміщені в електронному банку даних фотоматеріали за адресою «www» під каталожними номерами НОМЕР_1, 2, 3, 4, що підтверджується копіями роздрукованих фото та сторінок з сайту з вказаними номерами зображень (рішення Господарського суду м. Києва від 11.05.2011 р. у справі № 9/44).

P.S. Жоден фотобанк не став спонсором цієї публікації.

Якщо стаття сподобалась — поширте її і підпишіться, що першими отримувати нові публікації.

Оформити підписку
Введіть адресу вашої електронної пошти та дізнавайтеся про нові публікації першими.
E-mail*
Нові коментарі
    Цей блог веде Іларіон Томаров with the little help from my friends, статті яких також публікуються тут. Кожен, хто публікує контент в нашому блозі є фахівцем в певній галузі чи питанні, тому ми не переказуємо законодавство чи студентські підручники, а намагаємось максимально конкретно і практично висвітлити проблему.

    Наша мета - поділитись корисними порадами і досвідом переважно в сфері цивільного права, та інших галузей, закликати до обговорення цікавих вам теми, ділитись своїм досвідом і надихнути на створення статей, які ви захочете опублікувати на legalshift.com.ua
    Наш контент - для кожного, хто шукає відповіді на юридичні питання в інтернеті, але не знає чи можна довіряти безкоштовним порадам в мережі.

    Особливість юридичних порад в тому, що через зміни в законодавстві вони можуть втратити актуальність в будь-який момент, а також в тому, що кожна ситуація і кожний клієнт по своєму унікальні і потребують індивідуального підходу.

    Саме тому ми можемо гарантувати, що на момент публікації її зміст є актуальним, і застерігаємо, що при прийнятті важливих рішень слід звернутись безпосередньо до юриста-фахівця в певній галузі - ви ж не будете приймати рішення про медичне втручання спираючись на публікації на форумах?

    Авторські права на оригінальний контент (тексти і зображення) належать їх авторам і розміщені з люб'язного дозволу авторів.
    Запрошуємо ділитись контентом з блогу дотримуючись цих вимог: зазначати ім'я автора, назву нашого сайту і не вносити зміни в оригінальний текст.
    © 2021 LegalShift  Войти