Оцінка судами України епістолярного жанру в часи цифрових технологій 

Темпи ведення бізнесу вимагають оперативного погодження умов співпраці, а не менш стрімкі темпи розвитку технологій дозволяють зробити це миттєво. Саме тому, традиційні листи та паперові документи замінюють електронними. Чи можливо переконати суд, що договір укладено шляхом електронного листування? Тенденції та аналіз судової практики, рекомендації як захистити свою позицію – у нашій статті.

Теорія.

Ст. 207 Цивільного кодексу України визнає правочин таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, та якщо він підписаний його сторонами.

Використання при вчиненні правочинів, зокрема, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Ст. 181 Господарського кодексу України також допускає укладення господарських договорів у спрощений спосіб: шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.

Дещо наблизити до цифрових технологій законодавство України у сфері документації та листування спробували шляхом прийняття Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Згідно з ним електронний документ є документом, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа, одним з яких є електронний цифровий підпис.

Закон України «Про електронний цифровий підпис» визначає цей обов’язковий реквізит як вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний цифровий підпис матиме правовий статус власноручного підпису за одночасного виконання трьох наступних умов:

1) якщо його підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа;

2) під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

3) особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Практика.

1. Електронний лист, який не містить електронного підпису, не є волевиявленням особи. ЦК України розглядає електронний документ лише як певний технічний засіб передачі письмової форми правочину, а не як окрему форму.

1.1 Рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2010 р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8959556):

«Фактично електронні листи від 30.07.2008 р. та від 18.08.2008 р. не містять електронного підпису, тоді як непідписаний електронний лист не є волевиявленням особи (сторони по справі). До того ж, докази попередньої домовленості сторін про використання електронних підписів в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не повідомлені.

Також, враховуючи електронний характер електронних листів від 30.07.2008 р. та від 18.08.2008 р., не можливо достовірно підтвердити (або спростувати) викладену в них інформацію.»

1.2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.09.2014 р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40413052):

«Посилання позивача на електронне листування та направлення на адресу відповідача електронного варіанту договору копія якого додається до позовної заяви не може бути прийнято до уваги оскільки:

— незрозуміло на яку електронну адресу було направлено проект договору.

— незрозуміло кому належить електронна адреса на яку начебто позивач направляв проект договору.

— незрозуміло звідки випливає що електронна адреса на яку позивач направив договір належить саме відповідачу.

— ні чим не підтверджено те що позивачем було відправлено на адресу відповідача саме договір про надання послуг в редакції яка додається позивачем до позовної заяви.

— в договорі, копія якого надана позивачем з боку відповідача, закріплено тільки загальновідомі данні без повних реквізитів, що в свою чергу свідчить про можливе фальшування даного договору, адже якщо позивач та відповідач мав намір укласти договір, то в договорі були б всі реквізити відповідача, в тому числі і податкові данні та рахунок відповідача.

— незрозуміло чи було отримано листа від позивача разом з проектом договору та ким саме даний лист було отримано.

— незрозуміло чим підтверджується справжність листування позивача про направлення проекту договору, адже подані в якості доказу позивачем листи, є звичайними листами на папері які будь-яка особа може виготовити в продовж двох хвилин надрукувавши будь-якого роду текст за обсягами та змістом.

— порядок направлення пропозиції викладений позивачем протирічить ст. 641, 642 ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що направлення пропозиції щодо укладання договору у спосіб зазначених позивачем прямо протирічить вимогам ч. 2, 3 ст. 207 ЦК України за якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів».

1.3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2009 р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4874586) встановлено:

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачені лише дві форми правочинів – усна та письмова. Як модифікація усної форми може розглядатися мовчазна згода з умовами договору. Електронна форма не передбачена взагалі. Більш того, згідно п.1 ч.1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти лише у письмовій формі. Відповідно до ч. 1ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Отже, ЦК України розглядає електронний документ лише як певний технічний засіб передачі письмової форми правочину, а не як окрему форму.

надісланий по електронній пошті без електронного підпису лист, документом назвати неможливо, не підписаний електронний лист не є доказом волевиявлення особи. Крім того, саме існування електронного підпису, як гаранта визначеності адресата та засобу його ідентифікації, свідчить про неможливість точного встановлення відправника листа без такого підпису.

умови та порядок електронного документообігу, а також використання електронного підпису сторони повинні чітко прописати у договорі. При цьому доказом цієї домовленості буде лише оригінал письмового документу, зроблений за допомогою паперу та чорнил (тобто із „живим” підписом керівника /або уповноваженої особи/ підприємства та „мокрою” печаткою).

1.4. Така ж позиція ототожнення електронного листа і електронного документа міститься у рішенні Господарського суду м. Києва від 28.03.2011 р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14639106):

«В той же час, звіти по реалізації товару в електронній формі не можуть бути визнані судом у якості належних доказів по справі з наступних підстав:

Враховуючи електронний характер звітів по реалізації товару останні у візуальній формі роздруківки тексту з комп’ютера не мають тих «слідів», які наявні у простому листі та по яким можливо зробити висновок щодо їх оригінальності, походження та авторства…

Фактично електронні звіти не містять електронного підпису, тоді як не підписаний електронний лист не є волевиявленням особи (сторони по справі). До того ж, докази попередньої домовленості сторін про використання електронних підписів в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не повідомлені.

Також, з огляду на електронний характер звітів по реалізації товару, неможливо достовірно підтвердити (або спростувати) викладену в них інформацію.»

2. Електронний лист може бути доказом, якщо він направлений на електронну адресу, яку добровільно повідомила одна із сторін.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.07.2014 р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40029033) встановлено:

«Доводи відповідача про те, що роздруківка електронного листування не може бути доказом у справі, оскільки, неможливо встановити факт отримання такого повідомлення, критично оцінюються судом, оскільки, саме відповідач листом від 28.05.2013 р. просив позивача надати всі наявні документи по даному страховому випадку на електронну адресу name@company.com.

Водночас, у суду відсутні підстави вважати, що електронні повідомлення направлені на корпоративну адресу відповідача, а саме, name@company.com, не надходили до адресата, з огляду на те, що в матеріалах справи міститься роздруківка електронного листування, яка свідчить про неодноразове направлення листів з електронної адреси name@company.com на електронну адресу позивача на надання останнім інформації щодо місцезнаходження пошкодженого автомобіля марки «Auto«, для його огляду уповноваженими особами відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Чч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.»

3. Електронний лист нібито прирівняний до спрощеної форми, але насправді доказом укладення правочину стали конклюдентні дії сторін (оплата рахунку).

Постанова Вищого господарського суду України від 02.07.2014 р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39574220):

«Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

29.11.2012 позивач звернувся до відповідача з електронним листом, в якому просив здійснити розрахунок вартості стільниці зі штучного каменю за кресленнями із зазначенням її параметрів, а також найменування матеріалу, з якого вона має бути виготовлена.

30.11.2012 відповідач надіслав позивачеві електронний лист разом із специфікацією, в якому містилась інформація про вартість стільниці у розмірі 12 720,00 грн.

30.11.2012 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-000325 на загальну суму 12 720,00 грн. для попередньої оплати виконання замовлення.

Позивач відповідно до вимог ст. 642 ЦК України прийняв пропозицію укласти договір, сплативши відповідачу вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням № 7109 від 30.11.2012 з призначенням платежу: «Оплата за мат-ли згідно рахунку № СФ-000325 від 30.11.2012 в т.ч. ПДВ 20% 2 120,00 грн» та банківською випискою з рахунку позивача.

Що стосується доводів касаційної скарги про те, що електронні листи не підтверджують факт укладення між сторонами договору, то вони є безпідставними, оскільки в силу вимог ст. ст. 11, 202, 207, 837 ЦК України та ст. 181 ГК України між сторонами виникли договірні зобов’язання з підряду і ними відповідно до вимог законодавства було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, ціни товару, яку визначено сторонами в сумі 12 720,00 грн, предмету договору — виготовлення стільниці зі штучного каменю, а також форми та строків оплати — попередня оплата на рахунок підрядника 12 720,00 грн.»

Рекомендації щодо захисту своєї позиції до та після електронного листування щодо укладення і виконання договору:

1. Українські суди поки що у переважній більшості дотримуються консервативних поглядів на «нетрадиційні» докази у вигляді електронного листування та застосовують до них норми щодо електронних документів. Поки судова практика не змінила курс на більшу довіру цифровим технологіям, радимо дотримуватися традиційної форми укладення договорів у вигляді паперових носіїв з підписами уповноважених осіб, скріплених печатками.

2. Якщо виконання умов договору передбачає обмін електронними листами, обов’язково вкажіть імена осіб, уповноважених на таке листування, та їх електронні адреси, а саме електронне листування слід вести з посиланням на цей договір в кожному листі.

3. Суди дуже недовірливо ставляться до електронних листів без електронного цифрового підпису, проте навіть використання такого підпису потребує традиційного письмового погодження сторонами, тобто у паперовій формі з підписами і печатками сторін.

4. У випадку, якщо договір вже укладено без зазначення імен та електронних адрес і у процесі його виконання виник спір, довести, що спірні листи направлялися вашим контрагентом можна шляхом судової експертизи. Так, зокрема, Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.01.2011 р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13493618) встановлено:

«Навіть якщо автори листів використовували несправжні імена, вони є особами, що мали доступ до відповідних облікових записів електронної пошти і комп’ютерів; електронні поштові відправлення були відправлені з комп’ютера, що належить до домена, який зареєстровано на ім’я «Name» і під’єднаного до глобальної комп’ютерної мережі Інтернет через мережу провайдера телекомунікаційних послуг «Провайдер», зміст листів відповідає зазначеному в питаннях».

5. Ще один, доволі екзотичний, спосіб підтвердження змісту електронного листа та його реквізитів, висловлений у Постанові Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2013 р. – технічна відеофіксація розкриття електронної пошти за допомогою програми захвату екрану робочого стола в процесі відкриття електронної пошти з фіксацією подальшого відкриття змісту отриманого документа, про що складається відповідний акт, який залучається до матеріалів справи разом з диском, на якому міститься сам відеозапис (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34180725).

Якщо вам сподобалась стаття — поділіться нею в соц.мережах та підпишіться, щоб першими отримувати нові публікації корисного юридичного контенту.

Оформити підписку
Введіть адресу вашої електронної пошти та дізнавайтеся про нові публікації першими.
E-mail*
Нові коментарі
    Цей блог веде Іларіон Томаров with the little help from my friends, статті яких також публікуються тут. Кожен, хто публікує контент в нашому блозі є фахівцем в певній галузі чи питанні, тому ми не переказуємо законодавство чи студентські підручники, а намагаємось максимально конкретно і практично висвітлити проблему.

    Наша мета - поділитись корисними порадами і досвідом переважно в сфері цивільного права, та інших галузей, закликати до обговорення цікавих вам теми, ділитись своїм досвідом і надихнути на створення статей, які ви захочете опублікувати на legalshift.com.ua
    Наш контент - для кожного, хто шукає відповіді на юридичні питання в інтернеті, але не знає чи можна довіряти безкоштовним порадам в мережі.

    Особливість юридичних порад в тому, що через зміни в законодавстві вони можуть втратити актуальність в будь-який момент, а також в тому, що кожна ситуація і кожний клієнт по своєму унікальні і потребують індивідуального підходу.

    Саме тому ми можемо гарантувати, що на момент публікації її зміст є актуальним, і застерігаємо, що при прийнятті важливих рішень слід звернутись безпосередньо до юриста-фахівця в певній галузі - ви ж не будете приймати рішення про медичне втручання спираючись на публікації на форумах?

    Авторські права на оригінальний контент (тексти і зображення) належать їх авторам і розміщені з люб'язного дозволу авторів.
    Запрошуємо ділитись контентом з блогу дотримуючись цих вимог: зазначати ім'я автора, назву нашого сайту і не вносити зміни в оригінальний текст.
    © 2019 LegalShift  Войти